Дисбактеріоз кишечника — симптоми і лікування

ЗАГАЛЬНА

В процесі еволюції йшли постійні зміни у взаєминах людини і мікробного світу, в результаті чого відбулося заселення всіх порожнин організму, сполучених із зовнішнім середовищем. Найбільш різноманітна мікрофлора знаходиться в шлунково-кишковому тракті, де присутні більше 400 різних штамів бактерій. При порушенні їх нормального функціонування виникають ознаки дисбактеріозу кишечника.

Постійне вдосконалення лабораторних методик діагностики і систематизація отриманих знань про лікування сприяло розвитку 2 теорій захворювання:

Дисбактериоз кишечника - симптомы и лечение

  • Згідно ранньої теорії вважалося, що дисбактеріоз – це відсутність кишкових бактерій, внаслідок чого виникають характерні клінічні симптоми.
  • Подальше вивчення захворювання показало, що дисбіоз являє собою комплексну проблему. Крім лабораторних симптомів у вигляді зниження вмісту звичної кишкової флори, відбувається інтенсивний ріст патогенних штамів мікроорганізмів.

У нормі В кишечнику можна виділити три групи мікробів:

  • Основна флора, яка становить 90-95% від загальної маси. Вона виконує фізіологічні функції і практично повністю складається з анаеробних мікроорганізмів. Зміна кількісного складу або якісних характеристик цих бактерій призводить до появи симптомів ураження кишечника.
  • Супутня флора, представлена переважно лактобактеріями і кишковою паличкою. Ці мікроорганізми беруть участь у забезпеченні процесів травлення і нормального рівня імунітету.
  • Залишкова флора, на частку якої припадає не більше 1%. До неї відносяться аеробні мікроорганізми, різноманітні кокові бактерії, дріжджові гриби.

Основні функції нормальної мікрофлори кишечника:

  • Участь у кінцевих етапах травного процесу.
  • Синтез деяких вітамінів.
  • Створення бар’єру, що перешкоджає розвитку гострих інфекційних захворювань травного тракту.
  • Збільшення репаративних властивостей слизової оболонки кишечника.
  • Участь у формуванні місцевого імунітету.

ПРИЧИНИ

У розвитку дисбактеріозу кишечника велику роль відіграють сприятливі фактори, які можуть мати ендогенну або екзогенну природу. Вони діють на організм людини під час пологів і в ранній постнатальний період.

Сприятливі фактори:

  • Кесарів розтин, при якому не відбувається фізіологічного заселення кишечника малюка лактофлорой матері. При нормальних пологах дитина, проходячи родові шляхи, отримує всі необхідні бактерії з подальшим формуванням нормального біоценозу.
  • Контакт дитини в перші дні життя з умовно-патогенною або патогенною мікрофлорою з розвитком транзиторного дисбіозу.
  • Вікові особливості місцевого імунітету.
  • Штучне вигодовування, за рахунок якого неможливо заповнити дефіцит імунних факторів, особливо у новонароджених. З грудним молоком дитина отримує всі секреторні імуноглобуліни та імунокомпетентні клітини, необхідні для боротьби з патогенною мікрофлорою. Коров’яче або термічно оброблене донорське молоко за хімічним складом схоже з материнським, але не містить захисних білків, які інактивуються при термічній обробці.

Найчастіше дисбактеріоз кишечника виникає внаслідок впливу етіологічних факторів на тлі перерахованих вище станів.

Етіологічні фактори:

  • Нераціональне харчування з дефіцитом основних поживних речовин.
  • Порушення нормальної роботи органів ендокринної системи.
  • Несприятлива екологічна обстановка в регіоні проживання.
  • Різка зміна кліматичних умов.
  • Соматичні захворювання, особливо патологія травного тракту.
  • Новоутворення різної локалізації.
  • Вроджені аномалії розвитку кишечника.
  • Професійні шкідливості.
  • Безконтрольне лікування антибактеріальними лікарськими засобами.
  • Висококонтагиозниє вірусні інфекції.
За темою:  Кіста очі - лікування, симптоми, причини

КЛАСИФІКАЦІЯ

Залежно від тяжкості змін в микробиоте кишечника, захворювання поділяється на чотири ступені або фази, від яких залежать симптоми і лікування дисбактеріозу.

Ступеня дисбактеріозу:

  • Перша ступінь характеризується початковими змінами і часто називається латентною фазою. Для неї характерне переважання анаеробних мікроорганізмів. Кількість лактобактерій і біфідобактерій зменшується незначно, структурні зміни зачіпають не більше п’ятої частини кишкових паличок, починає розмножуватися умовно-патогенна флора.
  • Пускова фаза, при якій кількість аеробів і анаеробів приблизно однаково. Відзначається пригнічення розвитку нормальної флори з розвитком умовно-патогенних штамів мікроорганізмів, що супроводжується появою симптомів.
  • Фаза агресивної мікробної асоціації. Флора стає аеробної, кишкові палички перетерплюють структурні та функціональні зміни. З’являється гемолітична кокова флора, протей та інша патогенна флора.
  • Фаза асоційованого дисбактеріозу. У кишкової мікрофлори переважають аероби, морфологічно повноцінні кишкові палички практично не виявляються. Нормальна флора замінюється патогенними штамами мікроорганізмів.

Схожу класифікацію запропонувала І. Н. Блохіна. Її активно використовують клініцисти в своїй практиці для визначення одного з трьох ступенів змін кишкової мікрофлори і подальшого лікування дисбактеріозу кишечника різним обсягом лікарської терапії.

В залежності від вираженості клінічної картини виділяють:

  • Компенсований дисбактеріоз кишечника. У пацієнта є зміни в лабораторних аналізах, при цьому відсутні симптоми хвороби.
  • Субкомпенсований дисбактеріоз кишечника. З’являються симптоми захворювання. Їх вираженість частіше помірна. Місцеві симптоми патологічного процесу переважають над загальними і завжди коригуються базовою схемою лікування.
  • Декомпенсований дисбактеріоз кишечника. Клінічна картина проявляється важким розладом загального стану пацієнта з вираженими місцевими симптомами. Часто спостерігається приєднання вторинної інфекції внаслідок значного пригнічення місцевого імунного захисту. Лікування таких пацієнтів повинно відбуватися в стаціонарі.

СИМПТОМИ

Дисбактериоз кишечника - симптомы и лечение

В клінічній картині дисбактеріозу можна виділити дві групи симптомів:

  • загальні;
  • місцеві.

Загальні симптоми

  • зниження апетиту;
  • погіршення загального самопочуття;
  • підвищення температури до фебрильного рівня;
  • появу судом;
  • частої блювоти;
  • порушення адекватної збільшення маси тіла у дітей.

Постійний дисбактеріоз кишечника здатний стати причиною гіповітамінозних станів, для яких характерні різноманітні клінічні симптоми.

Симптоми гіповітамінозу:

  • дратівливість і часта зміна настрою;
  • порушення ритму сну;
  • зниження гостроти зору;
  • поява мікротріщин на шкірі та слизових оболонках;
  • погіршення пам’яті;
  • блідість шкіри, пов’язана з витаминодефицитной анемією;
  • зниження мінералізації кісткової тканини.

Місцеві симптоми

Місцеві симптоми кишкового дисбактеріозу поширені значно ширше. Вони виникають вже на початкових стадіях захворювання. Головним симптомом дисбактеріозу є порушення стільця. Залежно від відділу кишечника, в якому відбуваються патологічні зміни, виділяють:

  • Порушення стільця по энтеритическому типу, яке свідчить про дисбіозу з локалізацією в тонкому кишечнику. При цьому за рахунок порушення всмоктування поживних речовин обсяг калу великий, випорожнення водянистого характеру.
  • Порушення стільця по колитическому типу є ознакою дисбактеріозу в товстому кишечнику. Характерним для нього буде зменшення об’єму випорожнень, появу в них різних домішок. Іноді коліт супроводжується симптомами зниження перистальтики, що призводить до запорів.
За темою:  Дисбактеріоз після антибіотиків - лікування і симптоми

Часто встановити точну локалізацію порушення нормальної мікрофлори не вдається з-за змішаних клінічних симптомів. У таких випадках можна запідозрити у пацієнта поєднану патологію відділів тонкого і товстого кишечника.

Друга найбільш часта скарга, що виникає у пацієнтів з кишковими дисбіозах, – больовий синдром.

Характеристика болю при дисбактеріозі:

  • біль монотонна слабкої або помірної інтенсивності;
  • неприємні відчуття наростають до вечора;
  • больовий синдром супроводжується підвищеним газоутворенням.

ДІАГНОСТИКА

Щоб визначити дисбактеріоз кишечника, необхідно застосувати комплексний підхід у діагностиці захворювання. Це пов’язано з труднощами, з якими може зіткнутися лікар.

Труднощі діагностики дисбактеріозу кишечнику:

  • зниження маси тіла;
  • блідість шкірних покривів і видимих слизових;
  • збільшений за рахунок метеоризму живіт;
  • болючість при пальпації органів черевної порожнини;
  • спастичні скорочення у відділах кишечника.

Дисбактериоз кишечника - симптомы и лечение

Лабораторна діагностика:

  • Лабораторну діагностику у пацієнтів з підозрою на дисбактеріоз починають з виконання бактеріологічного аналізу калу. Для цього використовують різноманітні авторські методики, кінцевою метою яких є посів випорожнень на бактеріальні середовища і подальше кількісне визначення видового складу мікрофлори кишечника.
  • Мікроскопія мазка сприяє визначенню якісних змін кишкової палички.
  • Для визначення присутності вірусних клітин фахівці користуються методом імуноферментного аналізу.
  • Виконання полімеразної ланцюгової реакції дозволяє виявити фрагменти генетичного матеріалу бактерій у біологічному матеріалі. Використання цієї методики дещо обмежено із-за дорожнечі дослідження і нечутливості до деяких патогенних штамів.

Діагностичні заходи у таких пацієнтів повинні проводитися в прискореному режимі, після чого дисбактеріоз кишечника необхідно коригувати, використовуючи раціональний обсяг лікування. Ці своєчасні дії дозволять уникнути посилення симптоматики та мінімізують ризик розвитку ускладнень.

ЛІКУВАННЯ

Після закінчення діагностичних заходів виникає питання: чим лікувати дисбактеріоз кишечника? В даний час розробляються уніфіковані підходи до терапії захворювання. Зараз у схемі лікування дисбактеріозу виділяють два напрямки:

  • етіотропне лікування;
  • симптоматичне і патогенетичне лікування.

Етіотропне лікування

Для боротьби з патогенною мікрофлорою використовують лікування антибактеріальними препаратами. Після їх застосування необхідно відновити нормальний рівень фізіологічних бактерій. З цією метою в схему лікування додають пребіотики або пробіотики. Перші є субстратом для розвитку власної мікрофлори, другі – непатогенними штамами лактобактерій або біфідобактерій.

За темою:  Сечокам'яна хвороба - симптоми і лікування

Симптоматичне і патогенетичне лікування

Для зменшення симптомів дисбактеріозу можна застосовувати:

  • спазмолітичні лікарські речовини;
  • препарати для нормалізації моторики кишечника;
  • сорбенти;
  • імуномодулятори;
  • антигістамінні засоби;
  • лікування ферментними препаратами;
  • полівітамінні комплекси.

Розвиток ускладнень значно коригує обсяг рекомендованого лікування.

УСКЛАДНЕННЯ

Дисбактеріоз часто викликає ускладнення, серед яких найбільш небезпечними для пацієнта вважаються:

Дисбактериоз кишечника - симптомы и лечение

  • Розвиток запального процесу в стінці кишечника, яке відбувається при тривалому впливі патологічних мікроорганізмів на клітини епітелію. Виділяються токсини і продукти життєдіяльності пошкоджують мембрану энтероцита, що супроводжується його загибеллю.
  • Вихід патогенних мікроорганізмів у кров’яне русло може спричинити розвиток септичного шоку. При цьому стані страждають всі органи і системи організму. У патогенезі головну роль грає різке кисневе голодування, яке розвивається на тлі порушення кровообігу.
  • Порушення цілісності стінки кишечника з попаданням його вмісту в черевну порожнину. Такий стан називається перитонітом. При цьому запалюються листки очеревини. Лікування дисбактеріозу при таких симптомах направлено на санацію вогнища інфекції, адекватну дезінтоксикаційну терапію і проводиться виключно в стаціонарних умовах.
  • Важкий дефіцит основних поживних речовин, вітамінів, необхідних мікроелементів.
  • Зниження місцевого імунітету, що тягне за собою приєднання інфекційних захворювань різної етіології.

Перераховані вище ускладнення вносять значні зміни в схеми, які використовують при лікуванні дисбактеріозу.

ПРОФІЛАКТИКА

Рекомендації щодо профілактики захворювання були розроблені виходячи з того, що таке дисбактеріоз кишечника і якими причинами він викликаний. Її можна розділити на 2 групи:

  • первинна профілактика;
  • вторинна профілактика.

Первинна профілактика дисбактеріозу кишечника

Всі заходи первинної профілактики спрямовані на усунення екзогенних факторів. До них відносяться:

  • раціональне харчування;
  • мінімізація стресового впливу;
  • контроль на шкідливих виробництвах;
  • зміна регіону проживання на більш екологічно чистий;
  • раціональне лікування лікарськими препаратами;
  • грудне вигодовування;
  • природні пологи.

Вторинна профілактика дисбактеріозу кишечника

Під вторинною профілактикою розуміється:

  • своєчасне лікування соматичної патології;
  • санація вогнищ інфекції;
  • щеплення проти ендемічних захворювань;
  • щорічний профілактичний огляд для раннього виявлення змін з боку внутрішніх органів.

ПРОГНОЗ НА ОДУЖАННЯ

Дисбактеріоз кишечника це таке захворювання, при якому пацієнт може сподіватися на сприятливий результат. Адекватний обсяг лікування, як правило, повністю відновлює мікрофлору кишечника.