Гіпертонічна хвороба — причини, симптоми, профілактика

ЗАГАЛЬНА

Гіпертонічна хвороба формується як самостійне захворювання і є причиною 90% випадків всіх стійких артеріальних гіпертензій. Це найрозповсюдженіша хронічна патологія. Понад 30% світового населення страждають цією недугою.

Визначення поняття «гіпертонічна хвороба»:

Гипертоническая болезнь - причины, симптомы, профилактика

  • Артеріальною гіпертензією слід вважати постійно підвищений показник систолічного (САТ) та/або діастолічного артеріального тиску (ДАТ).
  • В цифрових значеннях про АГ свідчить стабільне збільшення систолічного АТ понад 140 мм рт. ст. і/або діастолічного артеріального тиску до 90 мм рт. ст. і більше. Ці цифри АТ повинні підтвердитися кількома повторними вимірами (не менше двох-трьох разів у різні дні протягом чотирьох тижнів).
  • Гіпертонічну хворобу (первинну або есенційну гіпертензію) потрібно відрізняти від симптоматичної гіпертонії (вторинної), при якій збільшення ПЕКЛО викликається будь-якої явної причиною (наприклад, при патології нирок або деяких ендокринних захворюваннях).

Зазвичай есенціальна гіпертензія формується в осіб середнього і старшого віку, однак, гіпертонічна хвороба все частіше фіксується навіть у підлітків. Чоловіки і жінки хворіють однаково часто. Серед жителів міст гіпертонічна хвороба діагностується приблизно на 25% частіше, ніж у селян.

ПРИЧИНИ

Головною причиною формування есенціальної гіпертензії є розлади регуляторної функції центральної нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів і серцево-судинної системи зокрема.

Велике значення в таких порушеннях має присутність яких-небудь факторів ризику, вплив яких збільшує ймовірність формування цієї патології.

Фактори ризику первинної гіпертензії:

  • Вік. Встановлено, що систолічний артеріальний тиск невпинно збільшується з віком. Діастолічний ж збільшується в середньому до 55 років, потім змінюється мало.
  • Стать. Чоловіки хворіють частіше в молодому і середньому віці (до 40-45 років). У жінок різко зростає захворюваність з настанням віку менопаузи (45-55 років).
  • Спадковість. Виявлено тісний взаємозв’язок між артеріальною гіпертензією у найближчих родичів.
  • Надмірна вага. Ризик виникнення артеріальної гіпертензії у людей з ожирінням зростає в кілька разів.
  • Надмірне вживання кухонної (їдальні) солі (понад 5 грамів).
  • Зловживання кофеїном.
  • Шкідливі звички (алкоголізм, куріння).
  • Незбалансоване харчування.
  • Психоемоційне перенапруження.
  • Соціально-економічний статус.
  • Недолік фізичної активності (гіподинамія). Проте у осіб, професійні обов’язки яких пов’язані з фізичним перенапруженням, відзначається підвищений ризик формування артеріальної гіпертензії.
  • Деякі соматичні захворювання, які не є прямими причинами формування есенціальної гіпертензії, але, особливо в комбінації з іншими чинниками, що можуть сприяти її виникненню цукровий діабет, атеросклероз, патологія щитовидної залози і т. п.
За темою:  Дисбактеріоз у дітей - симптоми і лікування

КЛАСИФІКАЦІЯ

Гипертоническая болезнь - причины, симптомы, профилактика

Гіпертонічну хворобу класифікують за кількома критеріями.

За варіантом перебігу:

  • Доброякісна.
  • Злоякісна.

За рівнем збільшення АД:

  • Легка: САД 140-159; ДАТ 90-99 мм рт. ст.
  • Середня: САД 160-179; ДАТ 100-109 мм рт. ст.
  • Важка: понад 180/110 мм рт. ст.

Іноді зустрічається ізольована систолічна АГ – фіксується тільки підвищення САД понад 140 мм рт. ст., значення ДАТ при цьому залишається в нормі.

Крім збільшення рівня артеріального тиску, важливо враховувати наявність і тяжкість ураження органів-мішеней. До них відносяться судини очного дна, серце, нирки та деякі інші структури. Залучення в патологічний процес цих органів, навіть при відносно невисокому рівні АТ, ускладнює перебіг захворювання.

Клінічні стадії:

  • Перша. Органи-мішені в патологічний процес не залучені.
  • Друга. Є об’єктивні симптоми ураження органів-мішеней без їх явного пошкодження або розлади функції (гіпертрофія лівого шлуночка; мікроальбумінурія та/або невиражена креатининемия; звуження артеріальних судин сітківки; виявлення атеросклеротичної бляшки).
  • Третя. Виявляються явні ушкодження органів-мішеней з вираженим порушенням їх функцій (інфаркт, інсульт, геморагії сітківки тощо), які, по суті, ускладненнями гіпертонічної хвороби.

СИМПТОМИ

Гіпертонічна хвороба характеризується досить різноманітними виявами, які залежать, в основному, від величини АТ, а також від характеру перебігу патології та вираженості ураження органів-мішеней.

Основні ознаки гіпертонічної хвороби:

Гипертоническая болезнь - причины, симптомы, профилактика

  • На початку свого розвитку есенціальна гіпертензія характеризується виникненням періодичних головних болів, які найчастіше локалізуються в потиличній області.
  • Головні болі в значному числі випадків супроводжуються запамороченням, шумом і дзенькотом у вухах, відчуттям тяжкості і пульсації в голові.
  • Часто з’являються порушення сну, швидка стомлюваність, млявість.
  • По мірі прогресування хвороби з’являється задишка при будь-якій фізичному навантаженні (швидкій ходьбі, бігу, підйомі на сходи тощо).
  • При стабільно високих цифрах артеріального тиску виникає гіперемія обличчя, оніміння пальців рук і ніг, відчуття перебоїв в роботі серця і біль в області, набряклість обличчя і кінцівок, особливо нижніх.
  • При ураженні очного дна відзначається поява «пелени» перед очима, миготіння «мушок», зниження гостроти зору.
За темою:  Оперізувальний лишай: симптоми і лікування у дорослих

ДІАГНОСТИКА

Для виявлення гіпертонічної хвороби застосовується комплекс заходів, що дозволяє встановити факт збільшення АТ, який не пов’язаний з органічними причинами. Також необхідно діагностувати наявність і вираженість пошкодження органів-мішеней.

Принципи діагностики гіпертонічної хвороби:

  • Анамнез.
  • Вимірювання артеріального тиску на обох верхніх і нижніх кінцівках.
  • Аускультація серця, шийних судин.
  • Загальноклінічні аналізи крові і сечі.
  • Біохімічне дослідження крові.
  • Визначення електролітів крові (Na, K).
  • Рівень цукру в сироватці крові.
  • Електрокардіограма.
  • Офтальмоскопія.
  • Ультразвукове сканування серця та органів сечовивідної системи.

За свідченнями застосовуються і інші дослідження: допплерографія сонних артерій, дослідження рівня добового білка в сечі, глюкозотолерантний тест і т. д.

ЛІКУВАННЯ

Терапія гіпертонічної хвороби заснована на комплексному підході, що базується на застосуванні медикаментозних і немедикаментозних принципів.

На жаль, повністю вилікувати хворобу неможливо. Проте при правильному підході до лікування можна істотно поліпшити якість життя і максимально знизити ризик ускладнень.

Немедикаментозне лікування спрямоване на модифікацію способу життя, оскільки в його основі лежить елімінація факторів ризику, здатних викликати розвиток гіпертонічного захворювання.

Важливо відзначити, що лікування цієї патології триває все життя, так як курсова терапія гіпертонічної хвороби неприйнятна.

Принципи немедикаментозної терапії:

  • Заходи, спрямовані на зниження ваги при супутньому ожирінні.
  • Виключення куріння і вживання алкоголю.
  • Щоденні заняття фізичними вправами (переважно динамічними).
  • Обмеження добового кількості вживаної столової солі максимум до 5 р.
  • Збалансоване і правильне харчування, яке містить достатню кількість калію, кальцію і магнію. Також слід зменшити вживання продуктів, що містять підвищену кількість насичених жирів і холестерину.

Принципи лікарської терапії гіпертонічної хвороби
:

  • Бажано призначення препаратів тривалої дії, так як саме ці форми попереджають коливання АТ протягом доби, а також більш зручні для застосування.
  • Перевага віддається гіпотензивних засобів першої лінії (діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію пролонгованої дії, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, бета-адреноблокатори).
  • Дозування, а також вид гіпотензивного препарату підбирається строго індивідуально і залежить від рівня АТ та наявності супутніх ускладнень.
  • Зазвичай призначається комбінація гіпотензивних препаратів, один з яких – діуретик.
  • Метою гіпотензивної терапії є зниження рівня артеріального тиску до нормального.
  • В домашніх умовах слід проводити щоденний моніторинг АТ. При необхідності проводиться корекція терапії.
  • Гіпотензивна терапія застосовується довічно.
  • Також проводиться симптоматичне лікування виявленої супутньої патології.
За темою:  Лікування баланопоститу у чоловіків

УСКЛАДНЕННЯ

Гіпертонічна хвороба небезпечна своїми ускладненнями, розвиток яких може істотно погіршити прогноз і навіть призвести до летального результату.

Найчастішим ускладненням цього захворювання є розвиток гіпертонічного кризу – гострого стану, яке характеризується раптовим підвищенням артеріального тиску до високих цифр. Ненадання екстреної медичної допомоги при цьому загрожує розвитком важких наслідків, аж до церебрального інсульту і смерті.

Основні ускладнення гіпертонічної хвороби:

Гипертоническая болезнь - причины, симптомы, профилактика

  • Гостра (інфаркт міокарда) та хронічна коронарна недостатність.
  • Гострі (інсульт) і минущі порушення церебрального кровообігу.
  • Гіпертонічна енцефалопатія і деменція.
  • Крововиливи та ексудативні ураження сітківки, часто з супутньою папиллоэдемой.
  • Порушення функціонування нирок з розвитком гиперкреатининемии.
  • Расслаивающаяся аневризма аорти.
  • Окклюзивное ураження периферичних артерій і т. д.

ПРОФІЛАКТИКА

Головні напрямки профілактичних заходів щодо гіпертонічної хвороби — ведення здорового способу життя та усунення всіх виявлених факторів ризику.

Профілактика гіпертонічної хвороби:

  • Лімітування вживання столової солі.
  • Корекція надмірної ваги.
  • Обмеження вживання алкогольних напоїв.
  • Відмова від тютюнопаління.
  • Боротьба з гіподинамією, помірні фізичні навантаження.
  • Психоемоційне розвантаження, проведення релаксацій.

Така профілактика зменшує ризик розвитку есенціальної гіпертензії більш ніж наполовину.

ПРОГНОЗ при гіпертонічній хворобі

Прогноз в плані повного одужання – несприятливий, так як це захворювання вважається невиліковним. Однак при своєчасно розпочатої та адекватної корекції есенціальної гіпертензії з дотриманням усіх принципів лікування можливо суттєво сповільнити прогресування хвороби та запобігти розвитку ускладнень.

Злоякісний перебіг, ураження органів-мішеней, виникнення захворювання в молодому віці суттєво погіршують прогноз.