Лімфаденіт — лікування, симптоми, причини

ЗАГАЛЬНА

Лімфатичні вузли — це численні органи лімфатичної системи. Вони виступають у ролі бар’єрних фільтрів, так як попереджають проникнення і поширення чужорідних агентів і хвороботворних мікроорганізмів по всьому тілу.

Лимфаденит - лечение, симптомы, причины

Вузли лімфатичної системи являють собою округлі освіти з сполучної тканини, наповнені лімфою, що містить величезну кількість клітин – лімфоцитів. Головна їх функція полягає в розпізнаванні вірусних часток, бактерій, токсичних речовин, злоякісних клітин та інших чужорідних агентів. Завдяки послідовної фільтрації лімфи, що надходить з різних ділянок тіла, відбувається попередження розповсюдження патологічних процесів по всьому організму.

Масована атака патогенних організмів або речовин може призводити до того, що наявні на даний момент лімфоцити виявляються не здатні впоратися зі своїм завданням. У цьому випадку клітини імунітету починають посилено ділитися, і у вогнище запалення активно мігрують лейкоцити з сусідніх тканин. Ці процеси призводять до значного збільшення розміру лімфовузлів.

Ознаки лімфаденіту частіше з’являються на шиї, а також у пахвовій зоні і в паху. Збільшення лімфатичних вузлів може бути одиничним чи спостерігатися одночасно в різних частинах тіла.

ПРИЧИНИ

Запалення тканин лімфатичних вузлів розвивається внаслідок впливу інфекційних і неінфекційних факторів.

Інфекційні причини лімфаденіту:

  • стафілококи;
  • стрептококи;
  • кишкова паличка;
  • пневмокок;
  • синьогнійна паличка;
  • вірус імунодефіциту людини;
  • мікобактерії туберкульозу;
  • вірусний мононуклеоз;
  • паразитарні та грибкові інфекції.

Неінфекційні причини лімфаденіту:

Поширення інфекції відбувається лімфогенним і гематогенним шляхом. Рідше фіксуються випадки безпосереднього контактного зараження при зіткненні інфікованого матеріалу з тканиною лімфатичного вузла під час поранення.

Лімфа з певних ділянок тіла збирається у прилеглих до них лімфовузлах. Про запалення в цих тканинах буде свідчити збільшений розмір регіонарних лімфатичних вузлів.

КЛАСИФІКАЦІЯ

Лімфаденіт систематизують за кількома критеріями.

По вираженості та тривалості інфекційного процесу:

  • Гострий. Починається раптово після інфікування рани, хірургічної операції або причини розвитку высоковирулентной інфекції. Виражене запалення без необхідного лікування розвивається швидко і здатне перейти в гнійну форму з подальшим розвитком абсцесу.
  • Хронічний. Є результатом поразки слабовирулентной інфекцією, затяжних запальних захворювань або прогресування онкологічних хвороб.
  • Рецидивуючий. Характеризується періодичними загостреннями в одних і тих же або в сусідніх лімфовузлах, які протікають на тлі хронічної інфекції.
За темою:  Кропив'янка - симптоми і лікування хвороби

По етіології:

  • Специфічні. Розвиваються під впливом збудника, для якого лімфаденіт — це один з характерних симптомів (туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, токсоплазмоз, актіномікоз, чума, туляремія).
  • Неспецифічні. Викликані умовно-патогенними бактеріями і грибковими мікроорганізмами, що живуть на поверхні шкіри і слизових, добре піддаються терапії.

По характеру запальної реакції:

  • Гнійний – супроводжується болем, погіршенням загального самопочуття і загрожує розвитком сепсису, виникає під впливом хронічної бактеріальної інфекції.
  • Серозний – може передувати гнійного лимфадениту, розвивається під дією вірусів і онкологічних захворювань, симптоматика може бути нечіткою.

По локалізації запального процесу:

  • Шийний – поширений серед людей, схильних до простудних захворювань, пов’язаний з патологіями м’яких тканин шиї, голови, а також внутрішніх органів шиї, ротової порожнини, вуха і носа.
  • Пахвовий – може бути поверхневим або глибоким, провокувати його можуть гнійні і запальні захворювання верхніх кінцівок, нагноєння шкірних ушкоджень в області грудей, рук, шкірні мікози, запальні захворювання молочних залоз, інфекційні процеси в м’яких тканинах пальців на кистях рук.
  • Паховий – є продовженням первинного інфікування, частіше виникає у дорослих і проявляється на тлі венеричних захворювань або інфікованих поранень в області паху, що протікають зі зниженням імунітету.
  • Привушної – з’являється як наслідок запальних процесів вушної раковини або внутрішнього вуха, а також прилеглих до них тканин.
  • Підщелепної – розвивається під впливом інфекції в порожнині рота і в м’яких тканинах обличчя, зустрічається рідко.

СИМПТОМИ

Лімфаденіт різноманітний у своїх проявах, його симптоми залежать від локалізації запального процесу і причин розвитку захворювання.

Загальні симптоми лімфаденіту:

  • значне підвищення температури тіла;
  • набряклість;
  • збільшення розміру лімфовузла в 1,5–2 рази;
  • гіперемія (почервоніння) з місцевим підвищенням температури;
  • підвищена кількість лейкоцитів в крові.
За темою:  Лейкоз (лейкемія, рак крові) - що це таке

Гостра форма лімфаденіту проявляється несподівано і яскраво. Він дає про себе знати різким болем в області лімфовузла, яка здатна обмежувати рухливість пацієнта. Стан ускладнюється слабкістю, болем і підвищенням температури тіла. Межі вузла втрачають обриси і зливаються з оточуючими тканинами.

При серозному типі захворювання самопочуття хворого може не змінюватися. Больовий синдром помірний і зазначається в регіонарних вузлах, вони збільшені і щільні, запалення на шкірі відсутнє. Внаслідок порушення лімфотоку може спостерігатися набряк кінцівки або прилеглих до вузла тканин.

Про розвиток гнійного процесу свідчить різка дергающая біль. Лімфовузли стають нерухомими за рахунок їх зрощення між собою та з прилеглими тканинами. Зовнішні покриви над вузлом почервонілі.

При відсутності належного лікування гнійна форма може перейти в аденофлегмону. При цьому на шкірі спостерігається виражена гіперемія, межі області набряку розмиті, присутні ділянки розм’якшених тканин.

ДІАГНОСТИКА

При постановці діагнозу лікар звертає увагу на клінічні прояви хвороби та відомості з анамнезу. На першому етапі обстеження проводиться пальпація запалених вузлів, далі включаються інструментальні та лабораторні методи діагностики.

Обстеження при діагностиці лімфаденіту:

Лимфаденит - лечение, симптомы, причины

  • клінічний аналіз крові;
  • аналіз на ВІЛ-інфекцію;
  • УЗД;
  • алергічні шкірні проби;
  • комп’ютерна томографія;
  • рентгенологічне дослідження;
  • біопсія вузла.

При обстеженні дітей необхідно виключити або підтвердити набряк Квінке, вроджені пухлини і кістозні новоутворення в області шиї. При обстеженні пацієнтів з пахової формою лімфаденіту потрібно виключити наявність пахової грижі і венеричних захворювань.

ЛІКУВАННЯ

Лікування лімфаденіту використовуються консервативні, фізіотерапевтичні та хірургічні методики. Для ліквідації запалення необхідно позбутися від первинного вогнища поширення інфекції. Крім етіотропної терапії застосовуються симптоматичні засоби (знеболюючі та протизапальні) для полегшення стану хворого.

Якщо причиною лімфаденіту є інфекція, то призначаються антибіотики тієї групи, до яких даний збудник проявляє чутливість. У разі підтвердження туберкульозу, хворого ізолюють в спеціалізовані інфекційні відділення.

Гнійні лімфаденіти вимагають оперативного втручання з метою розкриття гнійних флегмон і абсцесів, далі проводиться видалення їх вмісту і дренаж рани.

За темою:  Синдром Кавасакі - симптоми, лікування, причини

Фізіотерапевтичні заходи (УВЧ, лазеротерапія, гальванізація) спрямовані на придушення запального процесу і відновлення пошкоджених тканин. Їх застосовують у процесі лікування і в період відновлення.

Лікування лімфаденіту потрібно почати якомога раніше, щоб запобігти його подальший розвиток за принципом хронічного рецидивуючого захворювання.

УСКЛАДНЕННЯ

Незважаючи на те, що в деяких випадках спостерігається самовиліковування від лімфаденіту, необхідно при перших симптомах хвороби звертатися за консультацією до лікаря, щоб уникнути важких ускладнень хвороби.

Ускладнення лімфаденіту:

Лимфаденит - лечение, симптомы, причины

  • абсцес;
  • зараження крові;
  • аденофлегмона;
  • остеомієліт;
  • розвиток загальної інфекції;
  • хронічні бронхопульмональні і стравохідні нориці;
  • онкологічні захворювання;
  • енцефаліт;
  • тромбофлебіт суміжних вен;
  • слоновість кінцівок.

ПРОФІЛАКТИКА

Заходи щодо попередження розвитку запальних явищ в лімфатичних вузлах полягають у своєчасному лікуванні первинних інфекційних захворювань і регулярної санації порожнини рота.

Пошкодження шкірних покривів у вигляді саден і порізів повинні оброблятися антисептиками з наступним накладенням пов’язок, а занози видалятися для профілактики розвитку вогнищ інфекції. Також велике значення має діагностика і лікування таких специфічних інфекційних захворювань, як туберкульоз, гонорея, сифіліс тощо

ПРОГНОЗ НА ОДУЖАННЯ

Гостра форма неспецифічного лімфаденіту при отриманні своєчасного лікування має сприятливий прогноз і повністю виліковується. При деструктивному перебігу патологічного процесу захворювання призводить до руйнування тканини лімфовузла та подальшого її рубцюванню. Гострі форми запалень здатні провокувати порушення лімфотоку, призводять до лімфостазу і підвищують ризик розвитку слоновості в майбутньому.

Прогноз хронічного лімфаденіту при виявленні його причини і своєчасному лікуванні в цілому сприятливий. Негативними наслідками може бути набряклість тканини і її рубцювання в місці запалення.