Симптоми та методи лікування защемлення нерва

Защемлення нерва завжди супроводжується сильним болем (колючої, пекучої, що стріляє). Існує безліч форм защемлень, але найпоширенішими є обмеження шийного і сідничного нервів.

В залежності від місця защемлення нерва і локалізації болю, виділяють люмбалгію (біль в попереку і спині), цервикобрахиалгию (біль в шиї і руці), цервикалгию (біль у шиї), ишиалгию (біль у крижах, сідниці, задньої поверхні ноги), люмбоішіалгія (біль в попереку, сідниці, задньої частини ноги).

Причини і симптоми

Защемлення спинного нерва відбувається, коли хребці здавлюють нервові корінці, що відходять від спинного мозку. Це явище супроводжується сильними больовими відчуттями.

Причини цього явища полягають зазвичай загострення остеохондрозу. При захворюванні відбувається зменшення відстані між хребцями, і в підсумку затискаються нервові корінці, а з-за спазмування м’язів посилюються болі. Коли така ситуація триває протягом тривалого часу, відбувається некроз нервових тканин, і чутливість деяких ділянок шкіри може повністю зникнути. У ряді випадків починається запалення защемленого нерва. Так що при наявності перших ознак такої патології потрібно звертатися до лікаря.

У защемлення нерва можуть бути й інші причини. Це:

  • фізичне навантаження;
  • спазм м’язів;
  • зайва вага створює додаткове навантаження на хребет;
  • вроджені та набуті дефекти хребта;
  • травми різного роду, включаючи удари;
  • порушення гормонального балансу;
  • грижа і протрузія міжхребцевого диска;
  • інфекційні захворювання.

Причиною защемлення нерва може стати вагітність, при якій діє відразу комплекс факторів – це і збільшення навантаження на хребет, і гормональний дисбаланс.

Незалежно від того, які причини викликали це явище, самолікування неприпустимо. Особливо якщо мова йде про нібито перевірених народних засобах. Призначити правильне лікування може тільки лікар, виходячи з того, в якому відділі затиснутий нерв і який стан пацієнта.

Шийний відділ

Якщо відбувається защемлення шийного нерва, то це супроводжується цілим рядом характерних ознак. Біль не завжди локалізується в шиї. Вона може віддавати в руки під плече або лопатку. У місці затиснення нерва часто червоніє шкіра, можуть виникнути набряки. Крім болю в цьому відділі, варто відзначити такі симптоми, як поява шуму у вухах і часті запаморочення. Це обумовлено тим, що при такій ситуації порушується робота судин шиї, адже вони теж виявляються затиснутими, і в результаті погіршується кровопостачання мозку. З-за цього людина страждає від нестачі кисню. Погіршується пам’ять, знижується працездатність, порушується координація рухів. Все це позначається на самопочутті.

Крім уже перерахованих причин защемлення нервів, слід виділити ще такі небезпечні фактори, як аневризми великих судин і наявність пухлини. Так що необхідно обов’язково звернутися до лікаря, щоб встановити причину цього стану.

Защемлення нерва в шийному відділі може бути спровоковано фізичним перенапруженням, тривалим перебуванням в нерухомому стані чи в незручній позі, різкими рухами – поворотами та нахилами голови. Негативну роль може зіграти й переохолодження.

Грудний відділ

Буває так, що защемлення нерва відбувається нижче. Воно теж супроводжується сильним болем, що локалізується зазвичай у місці здавлювання нерва. Але іноді іррадіює в інші ділянки, і з-за цього людина може звернутися не до того лікаря. Якщо спостерігається защемлення з лівої сторони, біль віддає в плече або під лопатку, під грудиною. З-за того, що вона відчувається в районі серцевого м’яза, багато хто плутає її з ІХС (ішемічна хвороба серця) та іншими аналогічними захворюваннями. Тим більше, що в таких випадках порушується серцевий ритм. І замість того щоб відправитися до невролога, людина записується на консультацію до кардіолога і втрачає час. Але якщо є біль зліва, можна перевірити, чим вона викликана найпростішим способом. Якщо прийняти якісь серцеві препарати (нітрогліцерин), то вони не подіють, і біль не припиниться.

Іноді защемлення нерва з правого боку призводить до того, що біль відчувається в області підшлункової залози і печінки. Щоб виключити захворювання відповідних органів, потрібно звернути увагу на додаткові симптоми.

У защемлення нерва в грудному відділі є й інші ознаки. Це:

  1. Ускладнена дихальна функція. При спробі глибоко зітхнути людина відчуває посилення болю – це пов’язано з порушенням роботи м’язів. Іноді сильні спазми з’являються при кашлі.
  2. Відчуття скутості в рухах, воно посилюється при зміні положення тіла. Причому болі відчуваються в напрямку від хребта до ребер, хоча можуть локалізуватися і під лопаткою.
За темою:  Болять ноги від стегна до стопи (п'яти): причини і лікування

Не завжди це викликано остеохондрозом і обумовленим ним зміщенням хребців. Іноді защемлення нерва виникає на тлі порушень вегетосудинної системи. Але такий діагноз може поставити тільки лікар.

Поперек

На відміну від попередніх ситуацій, защемлення нерва в попереку практично завжди відбувається із-за проблем в хребті. За статистикою, у 80% випадків винуватцем є остеохондроз. У жінок це можливо і під час вагітності, коли хребет страждає з-за надмірних навантажень. Симптоми у защемлення нерва в поперековому відділі хребта будуть наступними:

  1. Біль або дискомфорт в області крижів. Таке явище називається ишиалгией. Оскільки страждає сідничний нерв, то біль виникає в попереково-крижовому відділі, потім переходить на сідничні м’язи. При подальшому розвитку захворювання вона віддає в ноги. Защемлення сідничного нерва називається ішіасом, і крім болю в попереку воно супроводжується відчуттям печіння і поколювання. Такі симптоми переходять і на біцепс стегна.
  2. Люмбалгія – це біль, яка хоча і виникає в попереку, але віддає в спину і лікоть.
  3. Порушення рухливості кінцівок.
  4. Цервікалгія – біль виникає в області попереку, але іррадіює вище, в тому числі в район шиї і руки.
  5. Порушення рухливості кінцівок, у тому числі з-за спазму м’язів.

Як і всі згадані вище явища, защемлення в поперековому відділі потребує своєчасної медичної допомоги. Якщо затягувати з візитом до лікаря, то порушення рухливості з тимчасового стане постійним. З’явиться відчуття, що тіло заклинило. Це веде до втрати рухомості та інвалідності. Рухливість можна відновити і в цьому випадку, але це займе більше часу. Та й зробити це складніше, ніж на початковій стадії, коли ще не сталося омертвіння нервових тканин.

Що робити?

Оскільки біль при защемленні нерва може бути дуже сильною, то важливу роль відіграє перша допомога, яку надають ще до візиту лікаря. Для того щоб зменшити больові відчуття, треба покласти пацієнта на тверду і рівну поверхню. Фіксувати його в певному положенні не потрібно. Людина може сам вибрати найбільш зручну для себе позу, в якій больові відчуття будуть менше. Потрібно використовувати знеболювальні засоби:анальгін або інші нестероїдні протизапальні препарати. Якщо напад не проходить, можна дати ще яке-небудь седативний засіб, щоб м’язи розслабилися. Обов’язково потрібно виміряти артеріальний тиск, можливо, його доведеться знизити.

За темою:  Міжхребцева грижа в попереку: лікування, період загострення, що робити?

Якщо місце защемлення почервоніло, і відбувається підвищення температури, то варто дати жарознижуюче. При утрудненому диханні необхідно розстебнути одяг, звільнити грудну клітку і забезпечити доступ повітря. Якщо біль дуже сильний, то потрібно викликати швидку допомогу. І ні в якому разі не можна намагатися вправити хребці самостійно – це тільки нашкодить пацієнту. Якщо біль цілком терпима, можна приїхати в найближчий травмпункт або записатися на прийом до невролога в поліклініці.

Лікар обов’язково повинен провести діагностику. Тільки так він зможе визначити, в якій частині хребта сталося защемлення, і виключити інші захворювання, які викликають схожі симптоми. Діагностика, крім мануального обстеження, що включає МРТ і КТ, рентгенографію. Останній варіант, хоча і є менш інформативним, але є найдоступнішим – таке обладнання є скрізь. Тим більше що рентгенівські знімки теж показують стан хребта і дисків. У діагностику можуть включатися тести електропровідності нервових тканин.

Лікування таке стану відбувається в кілька етапів:

  1. Полегшення болю за допомогою медикаментозних засобів. Це можуть бути пероральні препарати або уколи. Не завжди це робиться в стаціонарі, таке лікування може проводитися і в домашніх умовах, але важливо дотримувати постільний режим. Лікар може призначити спеціальну дієту, яка буде спрямована на зниження набряклості – для цього з раціону виключають гострі і солоні страви.
  2. Зняття запалення, для чого використовуються ліки з категорії НПЗЗ. Це можуть бути таблетки на основі ібупрофену та диклофенаку, мазі і гелі. Одні і ті ж препарати мають різні форми випуску, так що без праці можна знайти такий варіант, який буде найбільш ефективним при мінімальних побічних ефектах. Якщо через шлункового захворювання людині не можна приймати Диклофенак у таблетках, він може лікувати запалення ін’єкціями цього препарату, використовувати свічки або мазі.
  3. Відновлення нормальної функції защемленого нерва і рухливості кінцівки. Це робиться за допомогою масажу, різних методів фізіотерапії, ЛФК. Якщо вправи тільки перші кілька разів виконуються під контролем медпрацівника, а в подальшому фізкультурою можна займатися вдома, то інші процедури доведеться проходити в медустанові.

На другому етапі мазь є найбільш прийнятною формою медикаментозної терапії. Ці засоби для місцевого застосування впливають безпосередньо на уражену ділянку, що і забезпечує їх більш високу ефективність. Вони продаються без рецепту, але мазати можна лише тими засобами, які призначив лікар, і чітко прописаної їм дозуванні. Оскільки будь-які ліки можуть викликати алергію, при появі такої реакції потрібно повідомити лікаря, щоб він міг підібрати інший препарат. Гель Вольтарен, мазь Диклофенак, Фастум-гель – в аптеках можна знайти безліч найменувань, так що проблем з вибором бути не повинно.

При лікуванні защемлення використовують і інші засоби. Це препарати-міорелаксанти. Вони розслаблюють м’язи і допомагають зняти спазм. Тетразепам і Мідокалм у цієї категорії вважаються найбільш універсальними та ефективними. При защемленні шийного нерва приймають ноотропні препарати для поліпшення мозкового кровообігу. Це Фезам і Трентал. Не зашкодить і вітамінотерапія.

За темою:  Озокерит: що це таке, показання до застосування

Якщо біль не вдається купірувати, проводять так звану корінцевий блокаду. Це уколи новокаїну або стероїдних препаратів. Вони не усувають проблему, оскільки ніяк не впливають на її причину – просто знімають біль.

Фізіотерапія

Будь-які фізіотерапевтичні процедури можуть проводитися тільки тоді, коли напад болю вже пройшов. Найпоширенішими методами є:

  1. Магнітотерапія, яка сприяє зменшенню набряків і усуненню спазму за рахунок поліпшення кровообігу.
  2. Парафінові аплікації, які передбачають тривалий вплив тепла на уражену область. У цієї процедури, незважаючи на її удавану сумирність, є свої протипоказання, тому що необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем. Її не можна робити при наявності серцево-судинних захворювань, включаючи артеріальну гіпертензію, а також при цукровому діабеті. Але якщо вона буде розв’язана, то матиме ефективний вплив за рахунок зняття м’язового спазму і болю.
  3. УВЧ-терапія, спрямована на усунення спазму.
  4. Електрофорез – це метод, який дозволяє доставляти лікарські препарати безпосередньо в зону ураження, посилюючи їх ефективність і знижуючи побічні ефекти.
  5. Лікувальний масаж. Ця процедура проводиться тільки кваліфікованим фахівцем, оскільки в іншому випадку ситуація може погіршитися. Масаж допомагає прибрати набряклість, зняти запалення, прискорити кровообіг і нормалізувати м’язовий тонус.

Масаж і мануальна терапія

Багато плутають масаж з мануальною терапією. Зовні вони схожі. Поки пацієнт знаходиться в лежачому положенні, терапевт робить якісь маніпуляції з його спиною, потім чути характерне клацання, коли хребці стають на місце – здавалося б, нічого складного в цьому немає, і досвідчений масажист з цим впорається. Але це абсолютно різні речі. Для проведення сеансів мануальної терапії потрібна кваліфікація, якій масажист не має. Останній під час сеансів «проходить» по м’язам, але не за хребців. Мануальний терапевт працює не з м’язами, а з міжхребцевими суглобами. У якомусь сенсі його роботу можна порівняти з вправлянням вивиху в травмпункті. Основне завдання мануальної терапії – вивільнення нервових корінців за рахунок відновлення нормального розташування хребців.

Мануальна терапія проводиться тільки за приписом лікаря, після проведення інструментальної діагностики, включаючи рентгенографію або МРТ, оскільки тільки в цьому випадку можна максимально точно вказати зони впливу. Як і будь-які інші методи, така терапія має свої протипоказання, тому важливо спочатку проконсультуватися з лікарем.

Після того як біль пройде, можна приступати до лікувальної фізкультури. Всі вправи підбираються індивідуально залежно від того, де сталося защемлення нерва і яка причина його викликала. Така гімнастика спрямована на зміцнення м’язів спини і шиї. Завдяки їй вдається повернути нормальну рухливість хребців і зменшити біль у м’язах. Але це займе час. Починати треба з найпростіших вправ, а навантаження збільшувати поступово.